Чорнобиль – минуле, теперішнє і майбутнє… PDF Друк e-mail
Написав Приходець Людмила, 2ЕКО-07   
Четвер, 25 листопада 2010, 21:16

 

Зона відчуження - саме так називають територію, куди практично не ступала нога людини майже 20 років. Але не так давно Чорнобиль – територія майже в 2,5 тисячі квадратних кілометрів – стала відкритою для туристів, тепер кожен може на власні очі побачити  те про що міг почути в засобах масової інформації, від батьків, дідусів та бабусь. Кожна людина яка колись тут проживала може потрапити в місто свого дитинства та згадати минуле.

 


Наша екскурсія в Чорнобильську зону розпочалася в п’ятницю 12 листопада  о 12 годині біля КПП «Дитятки». Всі екскурсанти пройшли паспортний контроль, реєстрацію, а вже потім вирушили до Чорнобиля. У плані проведення екскурсії: огляд міста Чорнобиля, поїздка до Чорнобильської АЕС, зокрема, саркофагу, огляд міста енергетиків Прип’яті.

 


Коли автобус почав під’їжджати до території АЕС, в салоні пожвавішало, всі повитягали фотоапарати. Салон заполонила тиша коли екскурсовод почав розповідати про станцію. Біля центрального входу автобус зупинився. Всі одразу розбрелись фотографуватися,  найбільше вразила  велетенська риба в каналі охолоджувачі, ми навіть погодували її хлібом. Потім знову до автобусу, але тепер прямуємо до 4 енергоблоку.


Після зупинки автобусу напроти саркофагу, немає слів, перехоплює подих.

Наступний пункт поїздки м. Прип’ять. Місто в якому час зупинився назавжди. Тут замість людей реальними сходами піднімаються намальовані на стінах персонажі, тут видувають мильні бульбашки і граються машинками тільки намальовані діти. Після вмить евакуйованого населення тут залишилися лише чорні тіні на стінах. Тут на вулицях застигли іржаві мотоцикли, а крізь бетон і на дахах ростуть дерева.

 

Звичайно, багато розповідей, наприклад, про надзвичайних тварин та інші аномалії, перебільшені. Правда в тому, що тут відродилися популяції тварин, які вимирали,  або популяції кількість яких зменшились, природа тут відпочиває від людського впливу. По дорозі у вікні автобусу побачили двох оленів, граціозні вони стояли і дивились на нас, навіть не ворухнулись, вони тут господарі.
Місто стоїть, ніякого руху. Проходячи вулицями дивуєшся тиші, такої тиші ти ніколи не почуєш в будь-якому куточку планети. В будинках безлад, розкидані речі.
В центрі Прип’яті в парку відпочинку і культури, біля славнозвісного чортового колеса де колись розважалась молодь, тепер порожньо і лише вітер грає опалим листям, жодні слова та емоціями на можуть передати побачене. На вулицях тепер немає асфальту замість нього зелені доріжки з моху, рослинність заполонила будинки.

На власному досвіді переконалась що краще один раз побачити чим сто разів почути. І це того варте.