НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПЕРЕЛІКУ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Середа, 11 лютого 2015, 14:43

На 34 сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийняте рішення (резолюція 34 С/20) про необхідність внесення змін в політику і структуру освіти і відповідного перегляду Міжнародної стандартної класифікації освіти, яка існувала на той час. Зараз – це МСКО-13, яка є рамочним документом, що дає можливість уніфікувати дані для розробки політики різноманітних статистичних даних в області освіти відповідно узгодженому на міжнародному рівні комплексу загальних визначень і понять, які дозволяють забезпечити співставність (відповідність) національних показників більшості цивілізованих країн світу, до яких небезпідставно відноситься і Україна.


При цьому оновлене Міністерство освіти і науки України (МОНУ) останнім часом вживає революційних заходів щодо зменшення кількості спеціальностей орієнтовно до 80 з більше ніж 500, що були традиційними для нашої вітчизняної системи освіти і підготовки кадрів донедавна. Всі ці зміни суттєвим чином зачіпають і екологічну галузь. При цьому в Міжнародній стандартній класифікації освіти, зокрема МСКО-13, подається таблиця із трьох стовпчиків, в яких відображені наукова область, напрям та спеціалізації (у нашому розумінні – спеціальності). Відтак, що стосується екології, то міжнародний стандарт подає наукову область як 05 – «природничі науки, математика і статистика», напрям 052 – «навколишнє середовище» і відповідні спеціалізації, 0521 – «науки про навколишнє середовище» та 0522 – «навколишнє середовище та дика! природа». Крім того, у науковій області 07 – «інженерні, переробні та будівельні галузі» та відповідного напряму 071 – «інженерія та інженерна справа» подається спеціалізація 0712 – «технології охорони навколишнього середовища».
З цим підходом погоджується НУ «Львівська політехніка», однак замість «дикої» природи вони пропонують «жива» природа, що цілком виправдано. Окрему думку щодо цього має НТУУ «КПІ», який, погоджуючись з науковою областю і напрямом з МСКО-13, спеціалізацію подає як існуючий нині напрям «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування». Проте вони пропонують додавати до напрямів 038 – «Санітарна служба» та 039 – «Військові науки. Національна безпека. Безпека державного кордону» назви спеціалізацій (спеціальностей), які університети вважають за доцільне. У цьому ряду ми – Вінницький національний технічний університет (ВНТУ) рекомендуємо додати ще «екологічну безпеку», бо вона є вкрай важливою частиною «Національної безпеки». ВНТУ, ретельно вивчивши пропозиції відповідних вітчизняних ВНЗ, небезпідставно зазначає, що відповідно МСКО-13, дійсно, екологічну галузь варто поділити на власне природничу екологію (традиційну, класичну, геккелівську, біологічну),  представлену у напрямі 052 – «навколишнє середовище», та інженерну (техноекологію, неоекологію), представлену у напрямі 07121 – «технології охорони навколишнього середовища». Однак, до цього чисто інженерного напрямку і відповідної спеціальності, з нашої точки зору, варто додати ще дві спеціальності 07131 – «екологічна безпека» та 07141 – «інженерна екологія». При цьому, у «природничому» напрямку ми, як і раніше, даватимемо кваліфікацію «еколог» або «організатор природокористування», а у «інженерному» напрямку – «інженер-еколог» або «інженер з техногенно-екологічної безпеки». Зрозуміло, що фахівців другого напряму мають готувати виключно технічні університети.
З власного досвіду та досвіду деяких країн (Ізраїль, Німеччина) знаю, що вони не зовсім сприймають «чистого» еколога, а от кваліфікація «інженер-еколог» для них більше сприйнятна. Більше того, природничі екологи мають опікуватись охороною живої природи (збереження різноманіття, заповідна мережа тощо), а інженери-екологи – проектуванням засобів очищення, технологіями знешкодження та знезараження і т.п.
Разом з тим, і ті, і інші мають мати глибокі фундаментальні знання, повинні будуть працювати інспекторами, відповідними спеціалістами у відповідних державних та недержавних природоохоронних установах і закладах.
У будь-якому разі, екологія залишається глобальною наукою про виживання людства, своєрідною його натурфілософією, однією з найважливіших галузей людської діяльності у ХХІ столітті, і ігнорувати її, як випливає в одному із варіантів «Проекту Національної стандартної класифікації освіти», та несерйозних пропозицій деяких університетів – злочинно і безвідповідально.

Література
1.    Закон України «Про вищу освіту». – Відомості Верховної Ради, 2014, №37-38, ст.2004 із змінами внесеними згідно із законом №76 – VIII від 28.12.2014.
2.    Проект Національної стандартної класифікації освіти. – Національна академія педагогічних наук України, 2014. – 62с.
3.    Міжнародна стандартна класифікація освіти. – Інститут статистики ЮНЕСКО, 2011. – 97с.

 

Петрук В.Г., Заслужений природоохоронець України, д.т.н., професор

Останнє оновлення на Середа, 11 лютого 2015, 14:45