Дзвони Чорнобиля PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Середа, 14 квітня 2010, 10:18
У верхів’ях Дніпра на березі річки Прип’ять стоїть мальовниче місто Чорнобиль. Воно старовинне – своє літочислення починає з 1118 року, у ХХ столітті тут проживало 20 тисяч осіб. Люди займалися своїми справами, ходили на роботу, і ніщо не передбачало біди...

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини, коли всі спали безтурботним сном, трапилася страшна трагедія – аварія на Чорнобильській АЕС.
Люди, які прикипіли серцем до рідних домівок, милих окові краєвидів, до политої їхнім потом землі, де вони народилися, де знайшли притулок їхні пращури, вимушено кидали все. Поет А. М. Лісовський пише:
Залишились хати, наче вдови,
Хмара болю над світом пройшла.
І чорніють від смутку підкови
На безлюдних порогах села.
Чорнобильське лихо… Радіація… Радіонукліди… Скільки тривоги внесли ці слова. І через двадцять три роки після страшної катастрофи біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Щоб вшанувати пам'ять усіх тих, хто прийняли удар стихії на себе, студенти ФЕЕК ІнЕЕЕК влаштували вечір-реквієм.

27 квітня 2009 року в актовій залі ВНТУ зібралися усі небайдужі. На вечорі за допомогою фільму та ведучих були точно відтворені події тієї жахливої ночі. Була проведена виставка фотографій наслідків аварії на ЧАЕС. Пам'ять усіх загиблих було вшановано хвилиною мовчання. Звучали скорботні пісні, музика, вірші – все передавало невщухаючий біль сердець.


Усім присутнім вечір дуже сподобався, вони отримали масу нової і вражаючої інформації про трагедію, почули про те тяжке лихо, яке випало на долю українського народу. Ніхто не залишився байдужим.



 

Над статтею працювали:

Манілко Лілія і Свистун Петро

Останнє оновлення на Четвер, 15 квітня 2010, 08:53